Фрідріх II, також відомий як Фрідріх Великий або відомий як “Старий Фріц”, був важливим монархом XVIII століття. Він правив як король Пруссії з 1740 року та став королем Бранденбурга з 1772 року, на додаток до його посади курфюрста Бранденбурга з 1740 року. Його королівська лінія належала до престижної династії Гогенцоллернів. Окрім усього іншого Фрідріх II відомий своєю пристрастю до будь-якого мистецтва, включаючи музику. Він дуже добре грав на флейті й писав музику. Що правда, за підтримки відомих композиторів свого часу. Більше про історію життя короля-флейтиста й композитора читайте на berlintrend.eu.
Суворе виховання
Фрідріх народився 24 січня 1712 року у величному Берлінському міському палаці. Бувши сином короля Фрідріха Вільгельма I й Софії Доротеї Ганноверської, він був частиною вражаючої лінії братів і сестер із семи синів і семи дочок. Серед них Фрідріх був найстаршим сином, а його сестра Вільгельміна була найстаршою дочкою.
Дитинство Фредеріка було відзначене труднощами, оскільки батько виховував його в суворості та релігійності. “Прусські чесноти”, яким його навчили, супроводжували його все життя і перетворили на видатного генерала. Завдяки своїм чудовим військовим навичкам він увійшов в історію як Фрідріх Великий і вважав себе “Першим слугою держави”.
На відміну від свого батька, який був відомий як “Солдатський король” і був стурбований насамперед створенням могутньої армії, Фрідріх часто брав участь у військових конфліктах. Він вів війну проти Австрії за австрійську спадщину до 1748 року. Розв’язав Семирічну війну та довго воював проти могутнього альянсу Австрії, Саксонії, Франції, Швеції та Росії. Ці війни часто ставили Пруссію на межу поразки й мало не призводили до розпаду країни. Однак завдяки складним планам битв і крихті удачі Фрідріх доводив, що він міг вигравати вирішальні битви. А Пруссія згодом стала великою державою.
Любов до музики
Хоча його справжні інтереси полягали у грі на флейті та французьких романах, а не у військовій справі, роки військового командування мали на нього неабиякий вплив.
Фрідріх цікавився мистецтвом у всіх його формах. Одразу після вступу на посаду він наказав побудувати для берлінської публіки оперний театр “Унтер-ден-Лінден” як храм для муз.
Фрідріх дуже любив музику. Він добре грав на поперечній флейті й, за підтримки свого вчителя флейти Йоганна Йоахіма Кванца, писав музику на високому рівні. Багато композицій, які приписуються йому, виконувалися відомими виконавцями, такими як флейтист Манфред Фрідріх і камерний оркестр Карла Філіпа Емануеля Баха. Пізніше він мав велику прихильність до сонат для флейти Муціо Клементі.
Лібрето від короля
Фрідріх II написав лібрето до опери “Монтесума”, яку поклав на музику Карл Генріх Граун. Навіть існує легенда, що “Marcha Real”, пізніше національний гімн Іспанії, був створений саме Фрідріхом. І хоч немає доказів того, що він створив марш Гогенфрідбергера, авторство приписують саме йому. У 1741 році він написав “Марш Мольвіца”. Франц Бенда та Йоганн Ґотліб Граун зіграли важливу роль у музичному житті, як Берліна, так і Фрідріха Великого. А виступ Йоганна Себастьяна Баха в Потсдамському міському палаці 7 травня 1747 року, організований придворним музикантом Карлом Філіппом Емануелем Бахом, і “Королівська тема” у виконанні саме Фрідріха II призвели до включення його до знаменитої збірки Баха “Музична жертва”.
17 серпня 1786 року Фрідріх помер сидячі в кріслі в своєму улюбленому палаці Сан-Сусі. Однак, всупереч його бажанню, він був похований своїм наступником у Потсдамській гарнізонній церкві. Лише 17 серпня 1991 року, його труну перевезли до Потсдама й поховали в склепі на терасі Сан-Сусі.
