“Titania Palace” є одним із небагатьох берлінських кінотеатрів, що залишилися від гламурних перших років звукових фільмів. Берлін у золоті двадцяті роки, як будь-яке велике місто, запрошував розважитись, і люди стікалися в кінотеатри. На переході від епохи німого кіно до звукового в 1927-1928 роках у Штегліці був побудований справжній кінопалац, який завдяки своїм розкішним меблям зробив відвідування кінотеатру дуже особливим. Про історію створення “Titania Palace” читайте на berlintrend.eu.

Витончена архітектура освітлення

Архітектори Ернст Шеффлер , Карло Шленбах і Карл Якобі розробили зовнішній вигляд “Titania Palace” із формами що вражали, в стилі New Objectivity. Цей стиль був характерним для архітектури 1920-х років. Малася на увазі, збірка кількох кубоподібних будівель. Прості фасади розділені горизонтальними смугами стін, які перетинають вузькі вертикальні вікна. У нижній третині вони були оточені круглими арками. Що правда, у 1928 році архітектурний критик Лео Адлер висміяв “безлад зовнішнього вигляду”.

Найбільш незвичайною особливістю цієї будівлі є вежа висотою приблизно 30 метрів на розі будівлі. Її описи варіюються від “парової труби” до “драбини в небо”. Вночі будівля трансформується та показує, на якому аспекті Шеффлер, Шленбах і Якобі хотіли зосередити увагу присутніх в “Titania Palace”. Мова йде про світлову архітектуру. Електричне світло, символ жвавого міста Берлін, використовується по-різному. 27 світлових смуг з опалового скла, вночі перетворюють кутову вежу на світлову вежу, завдяки чому кінотеатр видно здалеку. На неонових трубках висить назва кінотеатру, а над входом світяться анонси фільмів.

Навіть безкомпромісний критик Лео Адлер, який за інших обставин ніколи не говорить багато хорошого про будівлю, схвально наголосив, що з точки зору використання сучасних технологій освітлення, “Titania Palace” можна назвати вищим досягненням.

Храм тогочасного кіно

Завдяки реконструкції в 1950-х і 1960-х роках від інтер’єру “Titania Palace” нічого не залишилося. У січні 1928 року, коли кінотеатр відкрився показом німого фільму “Стрибок у щастя”, зірки кіно та гості прем’єри були здивовані контрастом між стриманим, строгим зовнішнім виглядом будівлі та розкішно обставленим кінозалом усередині.

Велике фоє в стилі артдеко, стіни, вкриті червоним велюром, і позолочені елементи передають ексклюзивність. Зал, розрахований приблизно на 2000 глядачів, виконаний у м’яких, органічно плавних формах. Круглий світловий купол на стелі, вигнуті стіни та мушле подібні арки навколо екрану переносять глядачів у храм сучасного кіно.

Більше, ніж просто кінотеатр

З моменту відкриття до післявоєнного періоду “Titania Palace” – це більше, ніж просто кінотеатр. Він стає важливим культурним центром Штегліца . До Другої світової війни тут, окрім кіносеансів, відбувалися й театральні вистави. У жовтні 1929 року на екрані замерехтів перший звуковий фільм. Приміщення кінотеатру було навіть розраховане на оркестр до 60 осіб. Це одна з причин, чому саме тут у травні 1945 року відбувся перший післявоєнний концерт Берлінської філармонії. А 4 грудня 1948 року в палаці “Титаніум” відбулася церемонія заснування Вільного Берлінського університету.

Після реконструкції в 1960-х роках роздрібні магазини орендували приміщення на кілька десятиліть. У середині 1990-х років були розроблені плани його реконструкції та використання під кінотеатр, а в 1995 році відбувся перший за 30 років кінопоказ. Сучасний кінотеатр має сім кінозалів і лише фасад і назва, нагадують “Titania Palace” 1920-х років.