Театр на Schiffbauerdamm, був спроєктований архітектором Генріхом Зелінгом. Він відкрився в 1892 році. Перше, що тут поставили була «Іфігенія в Тавриді» Йоганна Вольфганга Ґете. У 1893 році в театрі відбулася прем’єра «Веберів» Герхарта Гауптмана в постановці Отто Брама. Однак через заборону вистави постановку можна було показувати лише в закритому недільному вечірньому показі. Про історію створення та роботу театру читайте на berlintrend.eu.
Театр для розваг
З 1903 до 1906 рік господарем будівлі був Макс Рейнхардт. Він став відомим у 1905 році своєю постановкою Шекспіра, його п’єси «Сон у літню ніч». Уперше в історії театру в якості поміжного драматургічного засобу тут використовується обертова сцена.
З 1906 до 1925 року будинок служив, переважно, як театр оперети та розваг. У цей час його назви регулярно змінювались. У 1926 році театр став другим місцем проведення Фольксбюне. У 1928 році посаду директора театру обійняв Ернст Йозеф Ауфріхт. Його вступ на посаду відзначається прем’єрою «Тригрошової опери» Бертольда Брехта та Курта Вайля в постановці Каспара Негера та Еріха Енгеля. Це був найбільший театральний успіх Веймарської республіки. Та в 1931 році директорство Ауфріхта закінчується.
Відтепер театр знову стає прихильним до легких розваг і до мінливих назв. З 1933 року він служив ідеологічним цілям нацистського режиму.
Берлінська трупа
У 1938 році нацисти змусили єврейську родину Салошин, яка володіла приміщенням, продати це майно. Тоді ним заволодів Клаус Вертхайм, але невдовзі після цього, його також почала переслідувати влада. У 1944 році театр було закрито через війну.
Після завершення Другої світової війни почався певний шарварок із директорами. Спочатку директором став Рудольф Платте, пізніше Фріц Вістен. У 1954 році він і його трупа змогли переїхати до іншого приміщення.
Берлінська трупа була заснована у 1949 році. Вони не мали власного приміщення для репетицій і виступів. У 1954 році Берлінська трупа зайняла Театр на Schiffbauerdamm й перейменувала його. Він стає «Берлінською трупою». Від самого початку його художнім керівником була Хелен Вайгель та Бертольт Брехт. За ідеєю Петра Паліча на даху театру встановлено світловий знак. Як і раніше в Німецькому театрі, перед завісою висить «Голуб миру» Пікассо. Ця картина стає символом театру.
Збільшена поворотна сцена рухається на 32 колесах від радянського танка Т-34. Хелен Вайгель зуміла домогтися цього й отримати їх від радянської окупаційної влади. «Berliner Ensemble» відкривається адаптованою Брехтом п’єсою «Дон Жуан» Мольєра з Ервіном Гешоннеком та Екхардом Шаллом. Вистава «Матінка Кураж та її діти» Бертольта Брехта на музику Пауля Дессау в постановці Еріха Енгеля продовжила успішну ходу театру.
Перша міжнародна гастроль
Перша гостьова поїздка до Парижа в 1954 році з «Матінкою Кураж та її дітьми» мала великий міжнародний успіх. Трупа отримує першу премію за найкращу п’єсу та найкращу постановку на Театральному фестивалі націй. У 1954 році Брехт поставив свою п’єсу «Кавказьке крейдяне коло» за сценографією Карла фон Аппена й музикою Пауля Дессау з Хелен Вайгель і Ернстом Бушем.
Брехту й Вайгелю вдалося залучити до співпраці багатьох своїх відомих друзів. Каспар Негер, з яким Брехт працював у юності, разом із Карлом фон Аппеном відповідав за оформлення сцени. Фотограф Рут Берлау документував театральні вистави, роблячи сотні фотографій. Тут також відзначилися відомі композитори, такі, як Ганнс Ейслер і Пауль Дессау. А Карл-Хайнц Дрешер відповідав за графічний дизайн будинку. Брехт помер у 1956 році й був похований на кладовищі Доротенштадт, як і хотів за життя.
