Видатний актор Німецького театру у Берліні Густав Грюндгенс – зрадник чи геній?

Чимало білих плям та загадкових історій залишила у спадок Друга світова війна. Значна їх частина належить до світу літератури, театру й кіно, коли актори, художники, письменники так і залишалися на невизначених ролях героїв чи зрадників. Серед них – видатний актор і режисер Німеччини Густав Грюндгенс, який увійшов в історію театру як геніальний Мефістофель. Захоплива та сумнівна постать у німецькому мистецтві минулого століття, таємницю якої неодноразово намагалися розкрити сучасні дослідники. Більше на berlintrend.eu.

Від солдатського до столичного театру

Густав народився у грудні 1899 року у Дюссельдорфі у родині службовця. Його повне ім’я – Густав Генріх Арнольд. Спочатку навчався у гімназії, потім батьки влаштували його до католицького інтернату у Майєні. Спробував здобути фах продавця, але у 1917 році його забрали на військову службу у піхоту. Першу акторську освіту отримав у 1919 році в Університеті сценічних мистецтв у Дюссельдорфі. Хоча за рік до того спробував грати у фронтовому театрі Саарлуїса і досить вдало. Навіть деякий час обіймав посаду начальника театральної канцелярії солдатського театру в Талі. 

Після здобуття диплома грав у театрах у Хальберштадті, Кілі, Берліні, Гамбурзі. У Гамбурзі у 1924 році взявся за свою першу режисерську роботу, вистава Клауса Манна “Аня та Естер” викликала фурор. Інтерес публіки до творчості молодого режисера сильно зріс після другої вистави “Театр гри дітей поетів”. Цікаво, що разом із ним грали діти автора Манна – Клаус та Еріка. Творчістю Грюндгенса зацікавилися далеко за межами міста. Відтак у 1927 році Густава запросили на роботу до Німецького театру у Берліні, на що він охоче погодився. А ще через 2 роки вже здобув там посаду режисера.

Зоряна роль Мефістофеля

Фото: Грюндгенс у ролі Мефістофеля, 1930 роки

Після успіху у Гамбурзі молодому режисеру довелося знову доводити свої таланти й можливості у новому колективі. Сам актор порівнював це з навчанням: як після закінчення випускного класу піти знову до шостого. Але він не здавався і незабаром почав отримувати великі ангажементи. Перший гучний успіх у столиці принесла роль Гамлета. А у 1932 році вийшов на сцену Державного театру на Жандарменмаркт в образі Мефістофеля, який і визначив його подальшу долю. Від Густава у цій ролі був у захваті сам представник нової влади Герман Герінг, а це на той час було пропуском до всіх благ. 

У 1932 році Герінг запропонував Грюндгенсу посаду директора Прусського державного театру, і той погодився. Паралельно знімався у ранньому звуковому кіно, успішними були ролі у фільмах “М” Фріца Ланга та “Тунель” разом із Жаном Габеном. У 1936 році актор став прусським державним радником за підтримки свого покровителя. Деякі представники театрального світу почали звинувачувати Густава у співпраці з нацистами, але той зовсім не прагнув догоджати новій владі. Скоріше навпаки: “Гамлет”, поставлений у 1936 році, викликав невдоволення багатьох нацистських керівників, а у 1940 році Грюндгенс відмовився грати у нацистських пропагандистських фільмах зокрема “Jud Süß”.

Балансуючи на лезі

Фото: Грюндгенс у виставі

Те, що не вибачили б іншому, сходило з рук улюбленцю самого Герінга. Той навіть розпорядився, щоб Прусський державний театр підпорядковувався особисто прем’єр-міністру Пруссії Герінгу, а не міністру пропаганди Рейху Йозефу Геббельсу, як інші театри. Тому на посаді генерального директора Грюндгенс залишався до 1945 року. При цьому намагався допомогти багатьом друзям та колегам, яким загрожувало покарання через небажання коритися нацистським постулатам. Навіть добився для учасників свого колективу охоронних листів, які гарантували безпеку під час рейдів СС. Врятував відомого актора, антифашиста Ернста Буша, якого звинувачували у державній зраді, і цей діяч згодом врятував його самого.

У 1938 та 1941 роках Грюндгенс продовжував давати вистави у Берліні та Відні, у 1942 році виступав перед військами вермахту у Норвегії. Потім раптом у 1943 році вирішив піти на фронт і був зарахований єфрейтором до резервного взводу дивізії “Герман Герінг”, яка тоді перебувала у Нідерландах. Коли про це дізнався Герінг, то терміново відкликав режисера до столиці й звільнив від військової служби. І хоча на всіх заходах Грюндгенса видавали за культурного представника нацистської держави, сам він себе до нацистів ніколи не відносив і завжди казав, що прагнув лише захистити мистецтво від політики. Свою позицію ще пояснював тим, що невизначеність, у якій всі тоді жили, зробила сцену єдиним острівцем безпеки. Тому Грюндгенс і докладав усіх зусиль, щоб гарантувати цю безпеку тим, хто йому довірився.

Історики зазначають, що відомий режисер належав до гомосексуалістів, хоча шлюби у нього були. Перший – з донькою письменника Манна Ерікою, який протримався лише 3 роки. Другий – з акторкою Маріанн Хоппе, цей шлюб, укладений за розрахунком, проіснував до кінця Третього рейху. Щодо творчої роботи, то Грюндгенс ставив класику у правдивій інтерпретації. Своє кредо пояснював тим, що глядач має розуміти, що говорить актор,  актор – що говорить поет, а вже поет має розуміти, що говорить він сам. І завдання режисера – зв’язок у цьому ланцюжку забезпечити.

Випробування після Другої світової війни

Коли до Берліну у 1945 році увійшли радянські війська, режисера заарештували органи державної безпеки, 9 місяців він провів у в’язниці. Але Грюндгенсу пощастило. За нього заступився врятований ним від страти антифашист Ернст Буш і зумів переконати радянських представників, що ця творча особистість – не нацист. Відтак у 1947 році пан Густав повернувся на сцену Німецького театру у Берліні, його зустріли щирими оплесками актори та глядачі. За одними даними, першою роллю став Воробйов у п’єсі “Спокійна старість”, за іншими – сноб в однойменній п’єсі Карла Штернгейма.

Робота у Гамбурзі

Фото: Грюндгенс у виставі

Але надовго у Берліні він не затримався. У 1947 році відомий актор і режисер знову оселився у своєму будинку в Дюссельдорфі. Протягом 8 років був генеральним директором муніципальних театрів, потім – Дюссельдорфського Шаушпільхауса, який поступово перетворив на один із найбільших театрів Німеччини. З 1948 до 1952 року обіймав посаду президента Спілки театральних діячів Німеччини. У 1955 році поїхав до Гамбурга, щоб презентувати кілька оперних постановок, потім вирушив до Кельна та Мілана. 

У Гамбурзі працював у місцевому Німецькому театрі генеральним директором і художнім керівником. Дослідники певні, що за його керівництва театр у Гамбурзі пережив золоту еру з міжнародно визнаними виставами, як сучасними, так і класичними. А його “Фауст”, поставлений у 1957 році, увійшов до історії театру, як “Гамбурзький Фауст”. Грюндгенс залучив до трупи таких відомих зірок, як Елізабет Флікеншильдт та Віллі Квадфліг. У 1959 році з гамбурзькою постановкою “Фауста” приїздив до Москви та Ленінграду, у 1961 році його запросили до Нью-Йорка. А у 1960 році на основі поставленої Грюндгенсом вистави “Фауст” навіть створили однойменний фільм.

Коли опустилася завіса

Фото: Грюндгенс у ролі Мефістофеля, 1957 рік

Але попри видатні успіхи та славу, відомий режисер вирішив піти з посади директора у 1963 році. Своє рішення пояснив тим, що занадто багато працював і навіть забув, як жити, тому захотілося цьому навчитися до того, як закінчиться дорога життя. У свої 63 роки Грюндгенс вирушив у кругосвітню подорож, але завершити її вже не встиг. Смерть наздогнала його 7 жовтня 1963 року у Манілі, режисер помер від шлункової кровотечі через передозування снодійного. Було це випадковістю чи самогубством – так і залишилося невідомим. Густава Грюндгенса поховали на рідній землі, на Ольсдорфському цвинтарі у Гамбурзі.

Джерела: