Берлінський Концертхаус – один із найвідоміших театрів Німеччини, який увійшов до історії ще як Королівський драматичний театр. Споруду у стилі пізнього класицизму зводили у XIX столітті за проєктом відомого архітектора Карла Фрідріха Шінкеля. У сучасному Берліні це центральна будівля на площі Жандарменмаркт у самому центрі столиці. Симфонічні концерти, камерна музика, музичні вистави, дитячі концерти, національні фестивалі, заходи, присвячені видатним музикантам – все це пропонує програма Берлінського Концертхаусу. Історія його становлення та розвитку гідна окремого роману. Більше на berlintrend.eu
Як реалізувалася ідея створення театру?
Фото: Концертхаус, 1788 рік
Бажання заснувати незвичайний Будинок французької комедії виникло у монарха Фрідріха Великого у 1770 році. Щоб звільнити найкраще місце у Берліні, він наказав перепланувати Жандарменмаркт і перенести кінні конюшні кавалерійського полку “Gens d’armes”. Потім залучив до роботи досвідчених спеціалістів того часу. Французький комедійний театр почав приймати глядачів у 1776 році, але великого успіху не мав. Тоді наступний король – Фрідріх Вільгельм II вирішив у 1786 році надати привілей зайняти цю сцену режисеру Карлу Теофілу Деббеліну, який раніше виступав зі своєю трупою у театрі на Беренштрассе. А члени трупи отримали статус “королівських прусських, найбільш милостиво привілейованих національних акторів”.
Це допомогло привернути увагу до театру з боку берлінців. Ще через рік король призначив раду директорів, до якої увійшли Йоганн Якоб Енгель та Карл Вільгельм Рамлер. А театр перейменував у Королівський національний. Директором призначив Августа Вільгельма Іффланда, який доклав чимало зусиль, щоб зробити заклад популярним. Заради глядачів монарх вирішив поставити нову будівлю, яку спроєктував творець Бранденбурзьких воріт, архітектор Карл Готхард Лангханс. Новий будинок берлінці почали жартома називати “валізою” за яскравий дощатий дах. Там спроєктували велику залу для вистав, склепінчасту концертну залу та малярну залу для роботи художників. Але оригінальна споруда приймала глядачів лише 15 років, потім її знищила пожежа.
Новий проєкт театру
Фото: Концертхаус, 1825 рік
Створити новий театр монарх доручив у 1817 році відомому архітектору міста Карлу Фрідріху Шінкелю. Через пів року той представив оригінальні креслення, де були не лише сцена та зала для глядачів, а й майстерні, гардеробні, кімнати для репетицій, навіть ресторан і кухня. Не забув і про протипожежний захист – резервуари для води, водопідіймальні машини та безпечні у використанні каміни. Перший камінь заклали у липні 1818 року. Сам архітектор згадував, що зразком для оформлення фасаду взяв пам’ятник Трасіллу в Афінах, зведений ще у 1 столітті до нашої ери на честь успіхів музиканта Трасілла в мистецькому змаганні. Зовні будівлю прикрашали численні скульптури: Тантала, Психеї, Орфея, Еврідіки, Діоніса, Аріадни.
Урочисте відкриття відбулося у травні 1821 року, на прем’єру особисто прибув король. Актори підготували віршовану драму Гете “Іфігенія у Тавриді”. Театр використовували як розмовний, але іноді там проходили концерти та оперні вистави. В історії закладу зафіксовано чимало визначних подій. У 1789 році приїздив на виставу своєї опери “Викрадення з сералю” сам Моцарт, у 1826 році відбулася Берлінська прем’єра 9 симфонії Бетховена, у 1829 році берлінці аплодували генію Паганіні, а у 1842 році – Мендельсону. У січні 1844 року своєю п’єсою “Летючий голландець” диригував особисто Ріхард Вагнер.
Варто додати, що у репертуарі театру 1848 року налічувалося понад 30 п’єс, переважали тривіальні комедії, жарти та водевілі. Зокрема “Шлях крізь вікно” Шарлотти Бірч-Пфайффер, “Бухгалтер та його дочки” Августа фон Коцебу, “Шлюбний проєкт” Ежені Скріб. Часто ставили Шекспіра, особливо подобалися глядачам “Розбійники” та “Гамлет”. Берлін поступово перетворювався на театральну столицю, цьому сприяла й утворена у 1811 році Асоціація театрів Королівського театру.
Часи Веймарської республіки
Фото: Концертхаус, 1910 рік
Після того, як у 1918 році утворилася демократична вільна держава Пруссія, Берлінський державний театр змінив статус на Пруський державний. У 1923 році як другу залу приєднали Театр Шиллера. Першим директором державного закладу став новатор Леопольд Джесснер, який практикував режисерський підхід з урахуванням вимог нового часу, віддавав перевагу експресіоністському театру. Публіці такий варіант не сподобався, бо театр почав нівелювати традиційні німецькі авторитети. У 1930 році Джесснер був змушений піти у відставку і виїхати з країни. Мінливі настрої суспільства теж впливали на визначення репертуару берлінських театрів. Але остаточно все змінилося, коли до влади у Німеччині прийшли нацисти.
Нова влада XX століття
Складнощі почалися ще у 1932 році, коли керівником театру став Хайнц Тієн, який підтримував націонал-соціалістів. Як тільки влада змінилася, проголосив зміну кадрів, поставив директором веймарського режисера Франца Ульбріха, а головним драматургом – нацистського письменника Ганса Йохста. Почали витісняти акторів, які не бажали підкорятися новим правилам, якість вистав стрімко знижувалася.
Ситуацію намагався врятувати відомий німецький актор Густав Грюндгенс. Він доводив, що мистецтво треба захищати від політики, використовував всі свої знайомства, щоб врятувати акторів. Коли міністр пропаганди Геббельс зазначив, що художньо бідні п’єси псують престиж режиму, Грюндгенс почав особисто розробляти “правильний” репертуар, аби догодити “сильним світу цього”. Тільки легкі розважальні вистави, без політичних акцентів. Це допомогло колективу вижити у складні часи.
Ще одне оновлення
Фото: Концертхаус, 1950 рік
У вересні 1944 року діяльність театру припинилася. Після того, як під час бомбардувань у листопаді 1943 року повністю згоріло південне крило з концертною залою, актори довго не протрималися. А коли тривали бої за Берлін, були ще й сильно понівечені стіни. У 1950 році Жандарменмаркт перейменували на площу Академії як інтелектуально-культурний центр мистецтва і науки. Потім у 1976 році її реконструювали, а далі вже дійшло до реконструкції театру у 1979 році. Роботи тривали протягом 5 років, над проєктом працювали досвідчені фахівці Ерхардт Гіске, Манфред Прассер і Клаус Юст. Оскільки розмовні театри у східній частині Берліну були, керівництво дало розпорядження про створення концертної зали. Традиційну сцену змінив інноваційний дизайн у стилі класицизму. Зовні будинок реконструювали під стиль Шінкеля.
Слава Оркестру Концертхауса
Урочисте відкриття відбулося у жовтні 1984 року, новий статус штаб-квартири концертної зали залишився за закладом на довгі роки. А ще – майданчика Берлінського симфонічного оркестру, який у 2006 році змінив назву на Оркестр Концертхауса. На сцені виступали відомі у світі диригенти та оркестри. А після об’єднання Німеччини Леонард Бернштейн диригував Дев’ятою оперою Бетховена з міжнародним оркестром. Велику славу отримав і оркестр Концертхауса, який постійно гастролював та брав участь у різноманітних фестивалях всіх рівнів. З 2010 року молодих музикантів стала приймати на навчання Академія Курта Зандерлінга.
Головними диригентами оркестру були такі майстри міжнародної слави, як Крістоф Ешенбах, Іван Фішер і Курт Зандерлінг. У XXI столітті одним із 7 головних оркестрів Берліну вперше в історії закладу почала керувати жінка-диригент Йоана Мальвіц. Квитки на концерти у цьому храмі культури купують прихильники музики з усіх країн світу, тому берлінці заслужено пишаються ще одним дивом музичного світу – Концертхаусом.
