Після закінчення Другої світової війни, коли Берлін був поділений на сектори, за які відповідали союзники, французький військовий уряд збудував культурний центр “Maison de France”. Це відбулось у британському секторі між 1948-50 роками. Насправді будівництва, як такого не було, була одна з перших відреставрованих будівель на Курфюрстендамм після Другої світової війни. Більш детально про появу тут відомого в Берліні кінотеатру читайте на berlintrend.eu.

Будинок для рантьє

Будинок був збудований у 1897 році.  Такий собі, пан Клопш, побудував багатоквартирний будинок для рантьє. Пізніше будівля переживала кілька реставрацій та переобладнань. До прикладу, в 1925 році він був переобладнаний під магазини за проєктом Пауля Аккермана. 

В 1926 році вельми історичний фасад був очищений від ліпнини та перебудований у дусі сучасної об’єктивності. Вуличний фасад будинку отримав архітектурне обличчя 1920-х років. Це досягалося суворою горизонтальною смугоподібною конструкцією, парапетними смугами спереду, розсунутими вікнами. Перший і цокольний поверхи були переобладнані під магазини, перший поверх був суцільним торговим залом. Особливістю конструкції п’ятиповерхового наріжного будинку з двосхилим дахом є заокруглені переходи між трьома вуличними фасадами, гострі вертикальні краї були опущені. Будівля відтоді називалася Будинок Шарлахберга.

Післявоєнна реставрація

Під час Другої світової війни будівля сильно постраждала від запалювальних бомб, залишилися лише цокольний поверх, частини верхнього поверху та стіни навколо. У 1945 році на першому поверсі з одного боку було відкрито кабаре “Roxy”, а в 1947 в іншому крилі відкрився однойменний готель. І саме у 1947 році французький військовий уряд вирішив побудувати Французький культурний центр. Зручне місце знайшли за участю британського військового уряду. 7 травня 1947 року будівля була конфіскована британською військовою владою і 5 листопада передана у користування французам. Реконструкція почалася в 1948 році, але архітектору Гансу Семрау довелося скоротити свій проєкт через початок блокади Берліна та пов’язані з цим труднощі з придбанням будівельних матеріалів. Будинок був зданий у 1950 році. 21 квітня “Maison de France” було урочисто відкрито, як місце для німецько-французького обміну ідеями, французьким командувачем міста генералом Ганевалем і французьким Верховним комісаром Франсуа-Понсе в присутності мера Берліна Ернста Реутера.

Кінотеатр “Cinema Paris” на 435 місць

Будівля “Maison de France” є однією з самих ранніх реконструкцій в Берліні, і демонструє дуже стриману та економну архітектуру перших повоєнних років. Формальна мова зовнішнього та внутрішнього дизайну кімнат відповідає своїй епосі.А саме, без надмірностей, але з лаконічністю, елегантними вигинами, непрямим світлом, ясністю та святковістю. Попри те, що старі матеріали були повторно використані під час реконструкції через важку економічну ситуацію та матеріальне забезпечення, будівельні деталі та внутрішній дизайн були виконані на дуже високому рівні. 

Французький культурний центр мав служити місцем зустрічі для сприяння дружнім і культурним відносинам між Францією та Німеччиною. 

Тут працював кінотеатр “Cinema Paris” на 435 місць. Крім нього були ігрова сцена, бібліотека з читальним залом, виставковими та навчальними кімнатами. “Maison de France” також мав ресторан з баром і танцювальним кафе, кондитерську, магазин із сучасною кухнею та туристичне агентство. У будівлі також знаходилось Генеральне консульство Франції. Наріжний будинок продовжує використовуватися як німецько-французький центр зустрічей та культури.