Франц Гроте був одним із найважливіших і успішних композиторів у всіх сферах розважальної музики свого часу. Його творчість це народні пісні, шлягери, шансон тощо. Є також ревю, оперети, мюзикли та численні твори концертної легкої музики. Але понад усе Франц Гроте приділяв увагу кіномузиці. З 1930 по 1969 роки він написав музику до 170 художніх фільмів. Він надавав особливого значення своїм хітовим фільмам, багато з яких не зважаючи на вік, завжди хочеться подивитись. Докладніше про життя й творчість берлінського композитора читайте на berlintrend.eu.
Ранні роки, перші успіхи
Франц Гроте народився 17 вересня 1908 року в Берліні в родині музикантів. Батько, який працював представником на фабриці фортепіано Blüthner, грав на фортепіано, а мати навчалася, як сопрано. Перші уроки музики Франц Гроте отримав у родинному оточенні в п’ятирічному віці. Після закінчення школи він вивчав фортепіано, скрипку та теорію в Берлінському музичному університеті.
Його викладачами були Вальтер Гмайндль, Теодор Мюнґерсдорф і Клеменс Шмальстіх, колишній капельмейстер Берлінської королівської опери. В віці шістнадцяти років Гроте отримав свій перший професійний досвід як піаніст. Це сталося в групі саксофоніста Еріка Борхардта. А почувши виступ американського лідера оркестру Пола Вайтмана, Гроте почав сам писати симфонічні джазові твори, якими привернув увагу популярного лідера оркестру Дахоса Бели. Саме Бела привів його до свого гурту, як піаніста та аранжувальника в 1926 році.
Крім того, Гроте оркестрував для великих музичних виконавців, таких як Франц Легар, Еммеріх Кальман, Рудольф Нельсон і Роберт Штольц. Це був початок стрімкої кар’єри, як піаніста, а незабаром і, як композитора.
Тріумф звукового фільму
Протягом цього часу звукове кіно розвивалося, як нове інноваційне середовище, яке теж захопило Гроте. Він швидко став ключовим представником нового жанру звукової кіномузики. “Ніч належить нам”, один із перших німецьких звукових фільмів. В ньому звучав хіт Гроте “Коли грає скрипка”. Список його успішних фільмів довгий, а список його ефіргрінів та їх виконавців ще довший. Кінозірки того часу, такі як Марта Еггерт, Віллі Форст, Йоганнес Хістерс, Ліліан Харві, Кірстен Хейберг, Лізі Вальдмюллер, Маріка Рьокк та багато інших популярних актрис і акторів тридцятих та сорокових років співали пісні Гроте і зробили їх популярними. Гроте також написав музику до першого великого німецького кольорового фільму “Жінки — кращі дипломати” і до фільму-ревю “Жінка моєї мрії”, який також був знятий у кольорі. Віллі Демель, який працював автором текстів багатьох творів Гроте, також сприяв цим успіхам.
Післявоєнна кар’єра
Після 1945 року американська військова влада заборонила Францу Гроте працювати, як композитору. Це було пов’язане з тим, що він був класифікований як “послідовник” нацистського режиму та змушений був за це заплатити.
З 1949 року Франц Гроте зміг продовжити свою попередню кар’єру успішного кінокомпозитора. Це теж досить типовий біографічний розвиток тих часів. Гроте написав музику до фільму Курта Гетца, який повернувся з еміграції. Розвинулася інтенсивна співпраця з актрисою Рут Леуверік, для якої він написав музику для більшості її фільмів. Надзвичайно плідною в мистецькому плані була й співпраця з комедіографом Куртом Гофманом. Як музичний керівник і диригент телевізійної програми Zum Blauen Bock, Франц Гроте став відомий широкій аудиторії на телеекрані з 1965 року.
Життя Франца Гроте обірвалося 12 вересня 1982 року в Кельні, після того, як він переніс серцевий напад під час присвяченого йому концерту в Westdeutscher Rundfunk.
