Пісню “Berliner Luft” (“Берлінське повітря”) мешканці столиці називають неофіційним гімном міста, текст і через століття з дня створення продовжує підкорювати слухачів своїм легким гумором і чудовими римами. Автор писав цей твір для однойменної театральної п’єси і навіть уявити не міг, що складені під гарний настрій рядки стануть такими популярними. Минуло чимало років, однак незмінною залишається німецька традиція: Берлінська філармонія завжди завершує щорічні концерти у популярному Вальдбюні виконанням “Berliner Luft”. Більше на berlintrend.eu.
Як з’явилася “Berliner Luft”?
Фото: театр “Аполло”, де вперше пролунала пісня “Berliner Luft”
Відомий німецький композитор Пауль Лінке написав пісню “Берлінське повітря” у 1904 році для театральної вистави з такою ж назвою. Прем’єра відбулася того ж року у берлінському театрі “Аполло”. Але, на превеликий жаль автора, п’єса не стала популярною, її незабаром вилучили з репертуару. На тривалий час пан Лінке про цей твір забув, а згадав лише у 1922 році, коли працював над останньою редакцією своєї оперети “Фрау Місяць”. Пісня “Berliner Luft” допомогла сформувати центральні музичні номери у фіналах обох актів і одразу ж привернула увагу глядачів.
Спочатку це була частина однойменної двоактної п’єси, але згодом її стали виконувати у концертних залах Берліну як самостійний музичний твір. Лінке зробив “Berliner Luft” синонімом вільного ставлення до життя у Берліні і зразком наслідування для тих, хто мешкає в інших містах Німеччини. Твір описував особливу магію Берліну, “куди приходять тільки найкращі речі, де люди шумлять вдень і вночі, а наші серця сміються в наших тілах”. Через кілька років ці куплети вже співали у багатьох німецькомовних країнах. Лінке поклав текст на музику у формі маршу, але ритм був зовсім не войовничим. Автор зазначав, що скоріше у музиці можна почути ритм ранньої індустріалізації Берліна.
Як пісня “Berliner Luft” вплинула на долю автора?
Фото: композитор Пауль Лінке
Пауль Лінке з дитинства захоплювався музикою, особливо йому подобалися прусські марші. Він із задоволенням слухав їх на парадах у Берліні. Потім навчався у Віттенберзі на фаготиста, легко опанував гру на тенор-валторні, барабанах і фортепіано. Цікавився різними новинками від популярної тоді музики до оперного попурі, що й сформувало пізніше авторський стиль. Коли вперше презентував “Berliner Luft” у п’єсі “Фрау Місяць”, то навіть не очікував на такий успіх, іскрометна, легка у виконанні мелодія швидко перетворилася на хіт. Коли стали модними такі ритми 1920-х років, як фокстрот, шиммі та джаз, Лінке перейшов на редагування інших мелодій, бо цю музику не дуже любив і не розумів.
Його власні музичні витвори висловлювали ставлення до життя колишнього, ще імперського Берліну і були близькими для німців, які нудьгували за імперією. Тому й великої популярності нові твори Лінке у Веймарській республіці не мали. А от націонал-соціалістичні правителі одразу зрозуміли, які переваги дають такі музичні твори, коли йдеться про вплив на людей. І почали зацікавлювати композитора привабливими пропозиціями. Це було нескладно, адже пан Лінке виявився дуже чутливим до спокус нового часу.
Популярність “Berliner Luft” у нацистській Німеччині
Фото: афіша театрального ревю “Berliner Luft”
Вдруге “Berliner Luft” прозвучала у п’єсі “Фрау Місяць” у травні 1935 року у Народному театрі. Автор переробив звичайну двоактну оперету на дивовижне театральне ревю з 9 образів, які представляли незвичайні декорації. Особливо вразила глядачів сцена, коли посеред проєкції хмар літак почав підійматися вгору зі сцени. Успіх забезпечив Лінке прихильність нової влади, тривалий час він писав музику на замовлення. А пісня “Berliner Luft” знову побила всі рекорди популярності. У 1936 році Лотте Веркмайстер записала її на платівці, яку слухали майже у кожному берлінському будинку. Можна було почути “Берлінське повітря” і як прогулянкову духову музику у виконанні вуличних оркестрів.
У 1936 році Лінке представив оновлене театральне ревю “Фрау Місяць” на великій сцені Admiralspalast. Глядачі високо оцінили гармонійне поєднання кольорів і світла у танцювальних номерах дівчат, які стрибали через Чумацький Шлях та місячні кратери. Музичне виконання стало блискучим доповненням до сценічних декорацій. У такому оформленні “Берлінське повітря” знову злетіло на хвилі популярності. У 1941 році відбулася вже фестивальна вистава, яку приїхав оцінити особисто міністр пропаганди Йозеф Геббельс. Він вручив композитору почесну естафету зі слонової кістки й відзнаку почесного громадянина Берліну.
Подальша доля “Берлінського повітря”
Фото: ноти гімну “Berliner Luft”
Але сам автор із початком Другої світової війни зрозумів, що зробив ставку не на тих людей. У липні 1943 року прийняв запрошення перебратися до Богемії, а після капітуляції Німеччини у 1945 році подався до Франконії. Працював диригентом. Але й там його наздогнала хвиля звинувачень за співпрацю з нацистами, Лінке вдалося виправдатися, але його твори союзники заборонили виконувати. Однак ця заборона чомусь обійшла саме “Berliner Luft”. Це вже була настільки улюблена народом пісня, що її вільно продовжували співати у Німеччині. Твір можна було почути в обробках для духового оркестру, струнного ансамблю і навіть механічного фортепіано. “Берлінське повітря” записували на платівки різні хори та співаки, зокрема такі популярні зірки як Ервін Хартунг, Пласідо Домінго, Сара Леандер.
Дослідники певні, що пісня завоювала велику популярність завдяки уславленню особливого духу берлінців, що розкривається у тексті. Бранденбурзький пісок сприймався як набережна річки Шпре, а справжні берлінські рослини уособлювалися в уяві зі справжніми уродженцями Берліну. Після того, як “Berliner Luft” члени шанованого журі внесли до переліку “100 хітів століття”, пісню стали називати неофіційним гімном Берліну. Цікаво, що почали з’являтися й різні кавер-версії іншими мовами. Найвідомішим став голландський кавер, де йдеться вже не про Берлін, а про подорож Рейном. Цей варіант під назвою “Подорож до Рейну” виконували Луї Девідс та його сестра Ріка. Звучала пісня у новій обробці у виставі Віллі Альберті. Ну, а справжні берлінці і у XX столітті залишилися вірними оригінальному варіанту. Берлінський філармонічний оркестр завжди виконує інструментальну версію ”Berliner Luft” у кожному завершальному концерті сезону.
