У переліку популярних театрів Берліну особливе місце посідає “Берлінер ансамбль” – старовинний драматичний театр столиці. Він був заснований у 1892 році, але відомим став лише у середині минулого століття, коли почав презентувати вистави Бертольта Брехта. Після тривалої перерви театр відкрився у січні 1949 року, напередодні поділу Німеччини на зони. І з часом отримав статус одного з головних театрів НДР. Більше на berlintrend.eu.
Історія створення “Берлінського ансамблю”
Дата відкриття першого театру – січень 1892 року, коли архітектор Зеєлінг побудував на набережній Шіффбауердамм споруду у вільгельмінсько-необарокковому стилі. Вона виділялася витонченою вежею, орнаментом і скульптурами, глядацький зал прикрашали оригінальна ліпнина та статуї. Першою назвою став “Новий театр”, а першою прем’єрою – п’єса Хауптманна “Ткачі”. Режисер Макс Райнхардт взявся за сміливі постановки класики та модерну, найвідоміші його вистави – “Сон у літню ніч”, п’єси Метерлінка та Ведекінда.
Саме Райнхардт першим придумав застосувати обертову сцену як драматичний засіб під час вистав. Але потім режисер подався у німе кіно, заснував театральний інститут у Берліні, а театр почав занепадати. Ставили здебільшого оперети та розважальні номери, у 1926 році заклад віддали під патронат Народної сцени.
Часи Веймарської республіки
Розквітом для театру став 1928 рік, коли туди прийшов режисером Бертольт Брехт. Разом із Куртом Вайлем вони створили чудову прем’єру “Тригрошова опера”, яка стала світовою сенсацією і найбільш вдалою постановкою в історії Веймарської республіки. Тоді на сцену виходили такі популярні актори країни, як Лотте Льон, Хелене Вайгль, Ернст Буш і Петер Лорре, котрі збирали аншлаги. Того ж року колективу довелося змінити дислокацію. Приміщення віддали трупі “Фольксбюне”, чия споруда була зруйнована, а колектив Брехта перебрався до будинку Німецького театру.
У 1931 році відомий режисер взявся за оперети, але невдовзі йому довелося відмовитися від такого репертуару. У 1933 році до влади прийшли націонал-соціалісти, які почали вимагати патріотичних п’єс. Заклад перейменували на “Schiffbauerdamm-Theater”. Театр давав вистави до 1944 року, потім припинив діяльність через активні військові дії. Пауза тривала до осені 1948 року, коли Німеччина ще залишалася єдиною країною, але вже була поділена на окупаційні зони.
Початок епохи Бертольта Брехта
Фото: режисер Бертольт Брехт
Берлінці вважають, що видатний драматург, режисер і теоретик театральної науки Бертольт Брехт фактично створив новий театр, а власне, так воно й було. Бертольд і його дружина, відома акторка Гелена Вайгель після завершення Другої світової війни повернулися з Америки, не маючи навіть громадянства. Їх дуже тепло прийняв колектив театру, який був розташований у східному секторі. Режисер набрав трупу з акторів різних театрів столиці. Перша вистава відбулася у 1949 році, спочатку глядачів приймали у приміщенні Німецького театру.
Будівлю відновили, хоча зруйновані війною декоративні елементи та вежу повертати не стали. Щоб встановити відому обертову сцену, довелося шукати колеса від радянських танків Т-34, їх випросила у представників комендатури акторка Гелена Вайгель. А залу вдалося зберегти у первісному вигляді, у XXI столітті її називають однією з найкращих у Німеччині. Рішення про формування колективу під керівництвом Вайгель було прийняте представниками нової влади. До 1950 року театр, який отримав назву “Берлінський ансамбль”, ставив п’єси на сценах Німецького або Камерного театрів. Вистави обрали прогресивні для того часу: “Матінка Кураж та її діти”, “Пан Пунтіла” Брехта і “Васса Железнова” Горького.
Основний репертуар
Фото: режисер Бертольт Брехт на репетиції
Талановиті постановки видатного режисера мали величезний успіх не лише у Берліні, трупа багато гастролювала у НДР та інших країнах. З огляду на таку популярність театру Брехта виділили нове приміщення на Шиффбауердамм. Цю подію відзначили виставою “Матінка Кураж та її діти” з оновленим складом акторів, де головну роль виконувала відома акторка Гелена Вайгель. П’єса мала такий успіх, що залишалася у репертуарі театру протягом подальших 12 років. Варто згадати, що ця вистава здобула I премію на Всесвітньому театральному фестивалі у Парижі за найкращу постановку.
З першого дня існування після Другої світової війни театр виділявся тим, що в основі репертуару завжди залишалися п’єси Брехта. Хоча ставили й твори світової класики: “Пра-Фауст”, “Дон Жуан” Мольєра, “Розбитий глечик” Клейста. Обов’язково вводили п’єси радянських драматургів, зокрема “Кремлівські куранти” Погодіна і “Оптимістичну трагедію” Вишневського. Брехт не забував поповнювати трупу талановитими учасниками. Провідними акторами залишалися Гелена Вайгель, Ернст Буш і Ервін Гешоннек, гідно трималися на сцені й молоді Ангеліка Хурвіц, Регіна Лутц, Ернст Отто Фурманн. “Берлінський ансамбль” навіть запрошували на гастролі до СРСР у 1957 та 1968 роках, що тоді означало найвищу довіру від партійного керівництва.
Зміни наприкінці XX століття
Фото: репетиція вистави “Матінка Кураж та її діти”, 1978 рік
Хоча ідейним натхненником театру завжди був Брехт, офіційно заклад очолювала його дружина, відома акторка Гелена Вайгель. З першого дня він формувався як репертуарний, у художній практиці завжди там дотримувалися теорії епічного театру Брехта. Ця тенденція зберігалася тривалий час і після смерті видатного драматурга та режисера. У 1970 роках Вайгель змінила Рут Бергхаус, за її керівництва до репертуару ввели п’єси багатьох європейських драматургів. На думку дослідників, “Берлінер ансамбль” зробив значний внесок у становлення і розвиток молодої соціалістичної культури НДР. А втілена теорія епічного театру Брехта мала величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва.
У 1992 році, коли Німеччина знову об’єдналася, у країні почалися важливі зміни, які не могли оминути й театр. Спочатку Сенат Берліну призначив на посади головних адміністраторів декількох режисерів: Петера Цадека, Пітера Паліцша, Гайнера Мюллера, Фріца Марквардта і Маттіаса Лангхоффа. А музичним керівником став відомий у світі диригент Александер Фрей, він був першим американцем, який отримав посаду у “Берлінському ансамблі”. До нього музичними керівниками працювали композитори Курт Вайль, Ганнс Ейслер і Пол Дессау.
Невдачі та успіхи після реорганізації
“Берлінський ансамбль” змінив статус з державного на товариство з обмеженою відповідальністю (Gesellschaft mit beschränkter Haftung), отримував субсидії від міського уряду. У 1993 році заклад приватизували, але субсидії у розмірі 16 мільйонів доларів трупа все одно отримувала. Щодо спільного керування, то ідея себе не виправдала, рада керівників розпалася остаточно у 1995 році. На посту залишився тільки Гайнер Мюллер.
Та попри сварки між керівництвом творчий колектив продовжував успішно розвиватися. За роботу взялися молоді режисери Трагелен і Ейнар Шліф, у творчому тріо з художником-постановником Андреасом Рейнхардтом вони вирішили трохи відійти від традицій брехтівського театру. Запровадили сучасні театральні стилі і досить успішно, хоча п’єси Брехта все одно залишалися у фаворі. Постановку опери Брехта “Нестримний зліт Артуро Ві” з Мартіном Вуттке у головній ролі театральні критики назвали однією з найкращих в історії театру. На честь сотої річниці від дня народження Брехта театр презентував у 1988 році його п’єсу “Політ через океан”, яка теж мала величезний успіх.
Знову пауза і нове відродження
Після того, як у грудні 1995 року пішов із життя керівник закладу Гайнер Мюллер, постала проблема, хто міг би гідно очолити театр, щоб утримати всі зайняті позиції. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що будівлю символічної культурної установи збирався придбати некомерційний фонд драматурга Рольфа Хоххута, але міська влада вимагала розв’язання деяких спірних питань.
У квітні 1999 року відбулося раннє завершення сезону, всі чекали, як розгортатимуться події. Коли питання з правом власності врегулювали, надійшов час масштабних ремонтних робіт. Потім – пошуків нового адміністратора. Нарешті на цю посаду призначили успішного менеджера Бургтеатру у Відні Клауса Пейманна, який взявся до справи з ентузіазмом, гідним самого Брехта. Він прагнув створити не менш популярний театр для публіки, але у ширшій інтерпретації, ніж Брехт. І це йому цілком вдалося. Перша вистава після тривалої перерви відбулася у січні 2000 року, і з того часу легендарний театр продовжує залишатися на хвилі популярності не тільки у Німеччині. Відвідати виставу й оцінити майстерність акторів та режисерів у XXI столітті до Берліну приїздять із різних куточків Європи.
