Мистецтво музики налічує чимало імен видатних музикантів, які керували великими оркестрами та оперними театрами, їх варто знати всім освіченим людям. У рейтингах значиться до 50 імен, серед них – геніальний німецький диригент минулого століття Герберт фон Караян. Понад 30 років він керував Берлінським філармонічним оркестром, перший виступ у 1938 році став сенсацією для світу. Однак і у видатних особистостей бувають суперечливі моменти. Енергійний, харизматичний, далекоглядний Караян був у великій шані у нацистській Німеччині, входив до Націонал-соціалістичної партії. Що це: байдужість до політики чи цілковита закоханість у музику? Варто спробувати розібратися. Далі на berlintrend.eu.
Виходець із давнього шляхетного роду
Герберт-Ріттер фон Караян народився у 1908 році у Зальцбурзі в Австро-Угорщині у родині успішного лікаря Ернста фон Караяна та Марти Космач. Його предки були греками на прізвище Караянніс, прибули до Саксонії ще у 1767 році, щоб налагодити суконну промисловість країни. За заслуги отримали привілеї від монарха Фрідріха-Августа III разом із приставкою “фон” до прізвища. Це звернення зникло після скасування австрійського дворянства напередодні Першої світової війни, прізвище Караянніс змінилося на Караян.
Герберт змалку проявляв великі здібності до музики, його називали вундеркіндом за піаніно. З 1916 до 1926 року навчався у Моцартеумі у найкращих вчителів: Франца Ледвінки, Франца Зауера та Бернгарда Паумгартнера. Після здобуття диплома консерваторії юнак вступив до Віденської академії, де навчався грі на фортепіано у Йозефа Гофмана. Вперше вийшов на сцену як диригент у Зальцбурзі у 1929 році, його талант одразу ж привернув увагу генерального директора Штадттеатру в Ульмі. Караян одразу отримав посаду помічника капельмейстера.
Стрімкий шлях до слави
У 1933 році Герберт Караян диригував сценою “Вальпургієва ніч” з опери “Фауст” у постановці Макса Райнгардта. У наступному році його запросили диригувати Віденським філармонічним оркестром. У 1935 році він став наймолодшим генеральним музичним директором у Німеччині, виступав у Брюсселі, Стокгольмі, Амстердамі. З Берлінським філармонічним оркестром вперше зіграв у 1937 році, тоді ж дебютував у Берлінському державному оперному театрі з “Фіделіо” Бетховена.
Але на вершину слави його піднесла гра в опері Ріхарда Вагнера “Трістан та Ізольда” у 1938 році, музичні критики були у захваті й називали диригента “Диво-Караяном” (Das Wunder Karajan). Сам музикант високо оцінював роботу з оркестром Берлінській філармонії, бо “там варто сказати виступити вперед чи назад, вони одразу це роблять, а вже потім запитують “навіщо”. Невдовзі після цієї події диригент підписав вигідний контракт із ”Deutsche Grammophon”.
Служіння музиці чи нацистам?
Герберт Караян приєднався до нацистської партії у 1933 році, але статус улюбленця нової еліти отримав лише у 1938 році, коли зробив собі ім’я як диригент “політично витриманої” музики. Віддавав перевагу творам Карла Орфа та Ріхарда Штрауса. Хоча Караян намагався дистанціюватися від політики, певні преференції при владі нацистів таки отримав. Наприклад, посаду головного диригента в Ахенській опері. Враховуючи те, що ім’я Герберта фон Караяна увійшло до списку музикантів, яких Геббельс вважав благословенних Богом, таку лояльність влади легко пояснити.
Конкуренти фон Караяна називали його полковником СС, хоча це не відповідало дійсності. Сам музикант зазначав, що дійсно відкривав концерти піснею “Horst-Wessel-Lied”, яку дуже любили нацисти, але тільки з кар’єрних міркувань. І до керівної партії, в якій перебував з 1933 до 1942 року, приєднався з аналогічних позицій. Мав усі шанси стати одним із провідних музикантів Третього рейху, але склалося інакше. У 1939 році Герберт фон Караян був диригентом опери Вагнера “Нюрнберзькі мейстерзингери”, але концерт зазнав фіаско. Фюрер сприйняв це як особисту образу й нібито вибачити не зміг. Крім того, Караян одружився з Анітою Гутерманн, яка походила з євреїв.
Манера виконання геніального диригента
Критики зазначали, що Караян був талановитим інтерпретатором практично всіх стандартів класичного репертуару: від бароко до музики XX століття. Він вмів добитися від оркестру вишуканих звуків. Цікаво, що диригував із заплющеними очима, хоча керівник оркестру мав бачити музикантів. Сам маестро пояснював, що заплющені очі допомагали йому зосередитися, це стало звичкою внаслідок запам’ятовування партитур.
Його друг Волтер Легге зауважував, що Герберт ніколи не робив позначок на партитурі, у нього було надприродно гостре відчуття темпу. Колегам музикант розповідав, що цю майстерність розвивав, а не успадкував, бо вважав, що без неї неможливі музичні інтерпретації. Маестро фізично не сприймав зміну темпу й дуже дратувався, коли таке траплялося, казав, що здатний прийняти неправильну ноту оркестру, але не збій у виконанні. Своїми кумирами називав Тосканіні та Фуртвенглера, неодноразово підкреслював, що намагався у власному стилі об’єднати найкраще, що було у них.
Кар’єра після завершення Другої світової війни
Коли пав Третій рейх, Герберт фон Караян був одним із небагатьох митців, які не отримали покарання за співробітництво з нацистами. Трибунал союзників його виправдав, хоча у 1955 році концерт Караяна, запланований в Америці, викликав громадські протести. Спочатку нова радянська влада заборонила всі виступи диригента через його належність до партії нацистів. Але у 1947 році всі звинувачення зняли, бо нібито музикант зумів виправдати своє рішення спробою захистити дружину-єврейку.
У 1955 році Караяна обрали музичним директором Берлінської філармонії, через рік він став головним диригентом Віденської державної опери, потім – Ла Скала, у 1959 році диригував Паризьким оркестром. У 1967 році він заснував Великодній фестиваль у своєму рідному місті Зальцбурзі, а у 1973 році – Зальцбурзький фестиваль, який проводили на день Святої Трійці. Але головною сценою для нього завжди залишалася Берлінська філармонія. Проте у 1982 році Караян почав конфліктувати з колегами, відчуження між ним та членами оркестру призвело до відставки диригента у квітні 1989 року. Була ще одна причина – погіршення стану здоров’я. Останнім концертом маестро стала 7-ма симфонія Брукнера з Віденською філармонією.
Інші захоплення легендарного музиканта
Може скластися враження, що для фон Караяна нічого не існувало у світі, крім музики, але це не так. Він захоплювався пілотуванням, гірськими лижами, плаванням, чудово керував спортивними машинами. Особливо любив ганяти на Porsche, навіть замовив спеціально сконфігурований Porsche 911 Turbo. Мав чудову колекцію автомобілів та мотоциклів, гордістю якої називав Porsche 959, який налічував лише 292 екземпляри.
Мав посвідчення пілота-аматора й підкорював небо на літаках “Cessna” і “Falcon 10”. Відзначився ще й як чудовий яхтсмен – виграв кілька регат на своїй яхті “Хелісара”, дуже любив дайвінг. Одним із головних захоплень вважав йогу та дзен-буддизм, часто виїздив за місто, щоб злитися з природою, розслабитися, накопичити енергію. Жартував, що накопичує навіть більше, ніж потрібно, тому надлишки витрачає на творчість. Вірив у реінкарнацію та мріяв відродитися у наступному житті орлом, щоб скільки завгодно літати над Альпами, які дуже любив.
Вшанування пам’яті видатного диригента
Герберт фон Караян пішов з життя у липні 1989 року, причиною смерті був серцевий напад, який стався у його власному будинку в Аніфі. Цікавий факт: поховали маестро у спортивному костюмі, бо таким було його останнє бажання. Хоча Караян надавав великого значення своїй зовнішності, мав особистого стиліста й дуже вишукано одягався, дворецькому якось зізнався, що спортивний костюм надає йому можливість почуватися набагато вільніше.
Внесок музиканта у формування музичного світу Німеччини було гідно відзначено. У 1960 році він став командором ордену “За заслуги перед ФРН” та Великим офіцером ордену “За досягнення перед Італійською Республікою”. У 1961 році отримав австрійський почесний знак “За науку та мистецтво” на шийній стрічці та Каблучку пошани Едуарда Рейна. Є у столиці Німеччини й вулиця Герберта фон Караяна, її дуже легко відшукати, бо там розташована Берлінська філармонія. У Зальцбурзі, де народився геніальний музикант, місті, якому він подарував аж 2 видатні фестивалі – Великодній та до дня Святої Трійці – створили площу Герберта фон Караяна. Вона розташована навпроти воріт Зигмунда у Фестивальному районі, куди часто приходять туристи помилуватися на одну з головних визначних пам’яток – відомий фонтан “Купальня для коней”, збудований у XVII столітті.
Джерела:
