Опера Кролла (також Kroll’scher Wintergarten або Kroll Etablissement) була комплексом будівель за тодішніми воротами Берліна. У 1841 році прусський король Фрідріх Вільгельм IV вирішив мати у своєму місті таке товариське й елегантне місце, як Зимовий сад Кролла в Бреслау. Тож підприємцю Джозефу Кроллу було надано будівельний майданчик на краю плацу, який під час дощу перетворювався на багнюку, а коли світило сонце, ставав пиловою пустелею. Про те, що вдалося збудувати підприємцю та, яка подальша доля будівлі читайте на berlintrend.eu.
За 10 місяців
Більш того, проєкт був настільки важливим для короля, що він залучив до нього свого майстра-будівельника Людвіга Персія, давши строку для його виконання лише 10 місяців. Були також залучені архітектори Карл Фердинанд Лангханс і Едуард Кноблаух. У підсумку король, а відповідно й Берлін отримали замковий ансамбль з двоповерховою центральною будівлею, обрамленою двома більш пласкими дахами. Також були збудовані господарські будівлі. Kroll Opera вміщала 5000 гостей. У двох зимових садах, чотирнадцяти вітальнях і трьох великих залах запалювали одночасно 400 вогників газового освітлення, яке тоді тільки-но було запроваджене. Але найкрасивішим був Королівський зал. Він був розкішно мебльований, а гостей тут розважали 60 музикантів.
Перший рік був дуже прибутковим для підприємця Кроля. По всьому місту розвісили великі оголошення з рекламою свят. У програмі були китайські вечори, маскаради та багато іншого. Також сюди завітав король вальсу Йоганн Штраус.
Занепад KrollOpera
Пізніше Йозеф Кроль дуже пошкодував, що зустрівся з прусським королем і побудував цей театр. Після початкового успіху компанія почала занепадати. У 1848 році Кролл помер, і оперою зайнялась його дочка Огюст. Вона дещо видозмінила зали, а також запрошувала циркові атракціони або організовувала торгові виставки. У королівському залі був побудований подіум, на якому ставили спектаклі популярні театри. Показували тут і опери. Та у 1851 році будинок згорів дотла. Загорілася театральна декорація. На 80 000 талерів від страховки Огюст протягом року відбудувала приміщення театру. Зробила його ще більш вражаючим. Допомагав їй у цьому майстер Едуард Тіц.
Та у 1896 році приміщення було продане Прусській державі. Опера отримала нову назву New Royal Opera Theatre. Тут виступали Енріко Карузо, композитори Ігор Стравінський, Густав Малер. Йоганн Штраус також повернувся і поставив оперету «Летюча миша».
Помпезна KrollOpera
Кайзер Вільгельм II думав про помпезний оперний театр. Він хотів знести оперу «Унтер ден Лінден», але потім вирішив, що краще “розібратись” з оперою Кролла. У 1913 році було затверджено кошти й почалися роботи зі знесення будинку. Та на заваді стала Перша світова війна. Деякі кімнати все ще були придатні до використання, оскільки там збирали вовну та ганчірки для Тижня вовни Рейху. Навіть після війни будинок залишився в напівзруйнованому стані, хоча там мали будувати народний театр.
Berliner Volksbühnen Association орендувала майно в 1920 році. Зобов’язавши відновити будівлю, театр отримав зал на 2500 відвідувачів. Передбачалося, що в ньому буде танцювальний зал на 5000 місць, а в саду – тераса та сцена просто неба.
Прусська держава зрештою була змушена влити гроші. Почався час сучасних вистав, поставлених Отто Клемперером. З’явилась сучасна модель опери, яку після Другої світової війни підхопила Komische Oper. Але не всім сподобався сучасний стиль і в 1931 році Kroll Opera знову закрили.
Та після того, як згорів Рейхстаг, націонал-соціалісти обрали місцем проведення конференції оперу Кролла. Її швидко відбудували. З цього моменту Kroll Opera стала сценою для тодішнього райхсканцлера.
