Жінки викладали у Берлінській вищій школі музики (Berliner Hochschule für Musik) ще за часів Німецької імперії. Проте справжньою сенсацією музичного Берліна стала Ванда Ландовська (Wanda Landowska) – піаністка, музикознавиця та пристрасна популяризаторка старовинної музики. Її називали “дамою з клавесином”, яка повернула до європейського концертного життя інструмент, що довгий час залишався у забутті. Саме діяльність Ванди Ландовської була однією з ключових причин відродження клавесина у XX столітті. Далі на berlintrend.eu.
Берлін став містом, де ця ідея вперше отримала академічне втілення. У 1913 році Ванда Ландовська почала викладати у Берлінській вищій школі музики (Berliner Hochschule für Musik) на Фазаненштрассе (Fasanenstraße), де створила власний “експериментальний” клас клавесина. Для музичної освіти того часу це було справжнім проривом: інструмент епохи бароко вперше повернувся не лише на сцену, а й у навчальні аудиторії престижного закладу.
Легендарна музикантка, яка повернула Європі звучання старовинної музики
Ванда Ландовська народилася у Варшаві в освіченій єврейській родині. Її батько, адвокат Маріан Ландовський, належав до варшавської інтелігенції, а мати – Евеліна Лаушевич – працювала перекладачкою, вільно володіла шістьма мовами. Саме вона першою переклала твори Марка Твена польською мовою й прищепила доньці любов до літератури та мистецтва. Любили у родині й музику. Ще дитиною Ландовська почала вчитися грі на фортепіано під керівництвом педагогів, які продовжували традицію Шопена. Водночас цікавилася творчістю Баха, твори якого тоді виконували переважно у фортепіанних транскрипціях.
Після навчання у Варшавській консерваторії сімнадцятирічна Ванда Ландовська перебралася до Берліна – одного з головних центрів європейського музичного життя на початку XX століття. Там продовжила освіту: фортепіано вивчала у відомого віртуоза Моріца Мошковського (Moritz Moszkowski), а композицію – у Генріха Урбана (Heinrich Urban). Саме тоді її захоплення старовинною музикою остаточно сформувалося, а музика Баха посіла центральне місце у репертуарі.
У 1903 році Ландовська дала свій перший публічний концерт клавесинної музики. Для виступів вона використовувала інструмент, створений інженерами французької фірми Плеєль (Pleyel) за її власними детальними інструкціями. У 1904 році ім’я Ландовської стало настільки відомим, що її запросили до Берлінської вищої школи музики. Чоловік музикантки – Анрі Лью (Henri Lew), який її супроводжував, писав друзям у Париж, що заплановано ще й великий концерт, на який мали запросити професорів Королівської академії та вузьке коло відомих діячів музичного світу.
Викладання, учні та революція у сприйнятті клавесина у музичній Європі
Згідно з умовами трудового договору річна зарплата Ванди Ландовської складала близько 4000 марок, а педагогічне навантаження – до 12 годин на тиждень. За тогочасними стандартами ця сума відповідала доходу звичайного шкільного викладача. Кількість студентів її класу залишалася відносно невеликою – частково через воєнні події, що впливали на академічне життя Європи.
Серед найвідоміших учнів Ванди Ландовської були:
- Аліса Елерс (Alice Ehlers);
- Анна Лінде (Anna Linde).
Ці музикантки у 1920-х роках зробили власні студійні записи та продовжили традицію клавесинного виконання. Концертна діяльність, студійні записи та педагогічна робота Ванди Ландовської суттєво змінили ставлення до клавесина в Європі. Завдяки її інтерпретаціям інструмент вже не сприймали як тендітний та обмежений у виразності. Педагогиня переконливо довела, що музика докласичної епохи може звучати емоційно, глибоко й драматично, відкриваючи нове бачення виконання старовинного репертуару.
Паризька школа старовинної музики та світове визнання
У 1925 році Ландовська заснувала неподалік Парижа, у місті Сен-Ле-ла-Форе, школу старовинної музики – L’École de Musique Ancienne. Там вона сформувала унікальний мистецький центр, де зібрала колекцію історичних музичних інструментів і бібліотеку літератури, присвяченої ранній музиці. Поруч зі школою у саду збудувала концертну залу, яку парижани називали “храмом музики” через особливу атмосферу виконання старовинного репертуару.
Творча репутація Ванди Ландовської продовжувала зростати. Іспанський композитор Мануель де Фалья (Manuel de Falla) присвятив їй концерт для клавесина у 1926 році, а французький композитор Франсіс Пуленк (Francis Poulenc) створив “Сільський концерт” для клавесина, який став одним із найважливіших творів клавесинної музики XX століття.
У 1934 році Ландовська вперше в історії музичного виконання повністю відтворила “Гольдберг-варіації” Баха, що тоді критики назвали “новими горизонтами інтерпретації барокового репертуару”. Після окупації Франції Третім Рейхом Ванда Ландовська разом з асистенткою Деніз Ресту (Denise Restout) змогла отримати візу до США. Вона оселилася у Лейквіллі штату Коннектикут, де продовжила концертну та педагогічну діяльність, залишаючись однією з найвпливовіших популяризаторок клавесинного мистецтва у світі.
Дискографія, інтерпретації Моцарта та оцінка творчості Ландовської
Ще напередодні Другої світової війни Ванда Ландовська зробила в Європі кілька важливих студійних записів для компанії EMI. Особливе місце в її дискографії посіли 2 альбоми сонат Доменіко Скарлатті (Domenico Scarlatti), які називають знаковими інтерпретаціями клавесинного репертуару. Також значну мистецьку цінність має добірка сюїт Георга Генделя, в якій Ландовська поєднала історичну стилістику з власним баченням барокової музики.
Мали також успіх:
- концертні виконання двох концертів Моцарта;
- студійний “Коронаційний концерт” із власними каденціями Ландовської;
- запис на клавесині “Concert champêtre”, написаний Франсісом Пуленком (Francis Poulenc) спеціально для Ванди Ландовської.
Музичний критик Вірджіл Томсон (Virgil Thomson), аналізуючи творчість Ландовської, писав, що спосіб, яким вона створює музику, настільки глибоко задовольняє, що виникає відчуття завершеності – інтелектуальної й водночас чуттєво-слухової. І за цими межами вже важко уявити подальший розвиток інтерпретації.
Останні роки життя, незавершені записи Баха та прощання зі сценою
З 1950 року відома музикантка оселилася у Лейквіллі. На той час їй виповнилося понад 70 років, але музика залишалася головною частиною життя. Час від часу пані Ванда виступала з клавесинними програмами, де виконувала твори з величезного особистого репертуару.
Ландовська померла 16 серпня 1959 року, невдовзі після свого 80-річчя. До кінця життя вона працювала над записами тричастинних симфоній Баха, з яких встигла зробити лише 7 із 15 запланованих. Робота залишилася незавершеною, але увійшла до творчої спадщини. У заповіті пані Ванда висловила бажання, щоб її прах перевезли на цвинтар сусіднього міста Таверні (Taverny) й поховали поруч із братом Полем.
Ванда Ландовська і Берлін: спадщина, яка змінила європейське розуміння старовинної музики
Вплив цієї діячки на культурне життя Берліна – далеко за межами педагогіки чи виконавської практики. Вона стала символом переосмислення музичної пам’яті міста, де академічна традиція зустрілася з авангардним поглядом на історичну музику. Саме завдяки пані Ванді клавесин перетворився на інструмент живої інтелектуальної сцени, здатний говорити мовою XX століття.
Саме тому Ванду Ландовську часто називають однією з ключових постатей сучасного руху старовинної музики. А її діяльність у Берліні стала прикладом того, як одна мистецька ідея може змінити освітні стандарти, концертну культуру та саму філософію виконання барокового репертуару. Що й подарувало столиці Німеччини роль одного з центрів відродження старовинної європейської музики.
Джерела:
- https://culture.pl/ru/article/zhenshchiny-za-klaviaturoy
- https://www.udk-berlin.de/en/university/college-of-music/the-college/chronicle/wanda-landowska/
- https://www.gramophone.co.uk/content/features/wanda-landowska-an-introduction-to-the-life-and-career-of-the-great-harpsichordist
- https://www.tourismesaintleu.fr/wanda-landowska.htm
