Небагато набереться у світовій історії періодів кіномистецтва, які могли б зрівнятися за впливом з Німеччиною. Кіно цієї країни народилося наприкінці XIX століття, а розквітло за часів Веймарської республіки. Саме тоді німецькі кінематографісти створили класичні фільми, які зіграли важливу роль у становленні світового кінематографа. Серед перших кіноактрис Німеччини була берлінка Дора Герсон. Її кар’єра у німому кіно обмежилася лише 2 фільмами, але вона прославилася на батьківщині та за її межами як талановита співачка та актриса театру. У Доротеї ще був шанс знову повернутися до світу кіно, але життя її обірвалося у роки Другої світової війни. Більше на berlintrend.eu.
Блискавичний дебют у кіно
Фото: афіша фільму “На руїнах раю”
Дора Герсон народилася у березні 1899 року у Берліні в єврейській родині польського походження. Повне ім’я дівчинки було Доротея, але її всі знали як Дору. Вона закінчила школу Макса Рейнхардта, яка виховала кілька поколінь акторів. Потім спробувала свої сили у 1919 році на сцені театру “Фольксбюне” у Берліні. Проте кіно стало мистецтвом, яким захоплювалися мільйони людей. Кіновиробництво у Веймарській республіці виявило чимало талантів: Ланго, Мурнау, Пабст. Поруч із ними знайшлося місце і менш обдарованим, але перспективним режисерам. Таким як Йозеф Штайн. Саме він помітив талант юної Дори і запросив її на роль у фільмі “На руїнах раю”, який вийшов на екрани у 1920 році. Роль була другорядна, але акторка з нею непогано впоралася, що відзначали тодішні театральні критики.
Користуючись моментом, Штайн зняв того ж року продовження, яке отримало назву “Караван смерті”. Фільм привертав увагу ще й плеядою виконавців, на одну з ролей режисер запросив відомого угорського актора Бела-Ференца Бласко. Пізніше він прославився у США як Бела Лугоші – найвідоміший Дракула в історії кіно. На жаль, ці фільми зберегти у подальші роки не вдалося, але свою частку слави Дора отримала.
Нові ролі на сцені
У 1922 році Доротея Герсон вийшла заміж за режисера Фейта Харлана, але шлюб довго не протримався. Через 2 роки вони розлучилися. Друзі згадували, що Дора була дуже гордою єврейкою, а Фейт занадто захопився політикою націонал-соціалістичної партії. Навіть зняв фільм “Зюсс-єврей”, який викликав у ті часи чимало дискусій у суспільстві. У кіно Дору вже не запрошували, але вона реалізувалася у театрі. Її взяли до “Тінгель-Тангель”, який заснував Фрідріх Холландер. Мала успіх у “Die Rakete” – літературно-політичному кабаре, анімованому Розою Валетті, а також у “Brücke und bei den Wespen”. Добре приймали Дору глядачі у Нідерландах, коли вона виступала у “Scheveningen Kurhaus” у Гаазі. Дора виконувала пісні на слова Курта Тухольського, Еріха Кастнера та Бертольта Брехта. Головна голландська газета “De Telegraaf” неодноразово згадувала її як шансоньєрку міжнародного рівня.
У 1931 році Доротея вирішила повернутися до Берліну, стала постійною учасницею кабаре Вернера Фінка “Die Katakombe”, де критикували Адольфа Гітлера з витонченими, але в’їдливими жартами. Розплата не забарилася. У травні 1935 року, за наказом Геббельса, кабаре було ліквідоване. Фінка заарештували та відправили до концтабору. Йому пощастило, що перебував там лише 6 тижнів, потім режисера визволив Герман Герінг. І зробив це лише тому, що конфліктував з відомим рейхсміністром пропаганди.
У пошуках виходу
Про Доротею Герсон теж не забули. Ще у серпні 1932 року націонал-соціалістична преса почала жорстко критикувати та висміювати представлені нею сценічні образи. А коли у 1933 році до влади прийшли нацисти і почали позбавляти прав німецьких євреїв, Дорі довелося зовсім скрутно. У 1934 році ім’я акторки прибрали з “Кіногіда”. Там значилося за часів правління фюрера, хто має право зніматися у кіно, а хто – ні. Свій протест Дора почала висловлювати у виступах на таємних заходах, які організовувала єврейська культурна асоціація “Kulturbund Deutscher Juden”. Ця організація намагалася дати можливість реалізувати свої таланти єврейським акторам. Герсон почала записувати музику для невеликої єврейської звукозаписної компанії. виконувала пісні мовою ідиш.
Успіх у Нідерландах і Швейцарії
Дора Герсон вирішила приєднатися до трупи, яка наважилася тікати з Німеччини. Вибратися до Нідерландів пощастило. Це були гурти “Ping Pong”, яким керував Курт-Егон Вольф, і “La Gaité” під керівництвом Рудольфа Нельсона. У Нідерландах Дора мала успіх, її називали зіркою німецького єврейського емігрантського кабаре “Ping Pong”, яке вона заснувала разом з Ервіном Паркером та Куртом Вольфом. У 1934 році брала участь у гастролях у Швейцарії, де теж зібрала чимало оплесків. Виступала на сцені політичного “Кабаре Корнішон”. Його заснували такі ж, як і вона, німецькі втікачі від гітлерівського режиму.
Акторка мріяла залишитися у Швейцарії, але представники влади відмовили їй у дозволі. Довелося повертатися до Амстердама. Коли “Ping Pong” розформували, акторка виступала у різних ревю та кабаре, співала в антрактах на кінопостановах і гастролювала з Луї Давідсом та Яном Мушем. Зібрала чимало позитивних відгуків у пресі. Журналісти писали, що єдина людина, з якою можна було б порівняти Дору Герсон, це Ф’єн де ла Мар. Додавали, що німецька зірка виділяється витонченою гідністю та врівноваженим стилем. Саме до цього періоду відносять найвідоміші пісні Дори про донацистську Німеччину: “Vorbei” та “Der Rebe Hot Geheysn Freylekh Zayn”. Остання стала гімном євреїв у Європі у 1930-1940 роки минулого століття.
Життя у Голландії
Дора спробувала повернутися на батьківщину, але у 1935 році у Німеччині були прийняті сумнозвісні “Нюрнберзькі закони” – про громадянство Рейху та про захист німецької крові й честі. Переслідування євреїв почало набирати обертів, і акторка вирішила будувати нову кар’єру у Голландії. У 1937 році вийшла там заміж за підприємця Макса Слюйзера. Чоловік дуже її кохав, жінка відповідала взаємністю. Народилася донечка Міріам. У 1938 році у Дори з’явилася можливість повернутися до світу кіно, хоча й опосередковано. Почали дублювати німецькою мовою перший художній фільм Діснея “Білосніжка та сім гномів”. Переклад робили для німців, які були змушені покинути батьківщину, бо фільми Діснея у Німеччині перебували під суворою забороною фюрера.
Дорі запропонували озвучити одразу 2 ролі: Злої Королеви та Відьми, на що вона охоче погодилася. Але цей фільм у перекладі німецькою побачили її земляки лише у 1951 році. Після заміжжя Доротея ще виступала у сезоні 1938-1939 років у програмі Віма Кана “De Zeven Joffers”, але потім вирішила присвятити себе родині. Щобільше у них із Максом вже було двоє дітей, у травні 1940 року народилася ще донечка Авель. Але щасливе подружнє життя родини зруйнували нацисти.
Фатальна помилка Дори Герсон
У травні 1940 року нацисти вдерлися до Нідерландів, антиєврейська політика почала впроваджуватися й там. Два роки родина намагалася виживати, потім Дора та Марк вирішили спробувати втекти до Швейцарії. Там розраховували знайти притулок, бо ця країна дотримувалася нейтралітету під час Другої світової війни. Коли вони дісталися кордону, знайомі порадили дати донечці Міріам снодійне, аби міцніше спала. Але Дора відмовилася, боячись зашкодити малій.
Наслідки стали жахливими. Донька розплакалася у найкритичніший момент, подружжя одразу схопили. Після арешту їх відправили спочатку до табору “Дрансі” під Парижем, потім до голландського табору “Вестерборк”. Останній в їхньому житті потяг привіз родину до Освенциму. Всі четверо – Дора, Макс, маленькі Міріам та Авель загинули у газовій камері 14 лютого 1943 року. Талановитій берлінській акторці Доротеї Герсон тоді виповнилося лише 43 роки.
